2014-02-22 04:32:11
Володимир Шевченко
(полковник, президент вертолітної федерації ім. І.Сікорського,
народний депутат України ІІ скл.)
КРИВАВА… „ЙОЛКА”
Як показали останні події, історія повторюється. По звірячому було побито людей, які вийшли на вулиці Києва, щоб захистити свої цінності. Звіряче побиття носило такий характер, що було схоже на поведінку загарбників.
Люди, що рятувалися від побоїв, сховалися в церкві на Михайлівському майдані за кількасот кроків від колишньої Десятинної церкви, в якій від монгольських нападників ховалися люди далекого 1240 р. і яка цими нападниками була зруйнована.
Це нагадує й події не такі давні, коли під час похорону на Софійському майдані Патріарха Володимира 18 липня 1995 р. Дмитро Табачник, тодішній глава Адміністрації Президента, дав команду тодішнім спеціальним військам МВС, що були навчені на придушення виступів в системі відбування покарань, застосувати силу проти учасників цих похорон. Застосування їх проти мирних людей було абсолютно безглуздим і незаконним. Саме тоді озвірілі міліціянти кричали „Бєй хохлов”, рвали й топтали державні прапори України. Так нищилися ті, які були іншої думки, аніж правляча на той час кліка. Били тоді тих, кого лише могли догнати. Дісталося жінкам, дітям і літнім людям. Таким чином, вже тоді спецпідрозділи МВС було застосовано проти народу, на вірність якому вони приймали присягу.
Під час Помаранчевої Революції мені довелося бути в приміщенні Адміністрації Президента на перемовинах. Я був вражений. Всі спецпризначенці, що були там, не були схожими на українців, а нагадували бойовиків із спецпідрозділів Російської Федерації. Саме тому у нас і виникла тоді думка про те, що їх звідти було прислано. Спостереження за ними абсолютно чітко наводили на цю думку (розмови між ними, наколки на тілі тощо). В їхніх очах було озвіріння й готовність рвати на шмаття українців, (хохлов), як вони говорили тоді. Потім з’ясувалося, що це були спецпідрозділи з Криму, Донецька і Луганська з етнічних москалів („русскіх”, які прийшли бити „хохлов”), що були громадянами України. Так було й на Софіївському майдані під час згадуваної вище події. Історія повторюється в тій частині, коли Президент України, щоб зберегти свою владу, використовує криміналізованих вихідців з регіонів України, де є значний відсоток московськомовного населення, залучаючи їх до служби у спецпідрозділах МВС. Якби вони не служили в структурах МВС, то були б звичайними кримінальними злочинцями і однаково не працювали б. Саме з цією метою вище керівництво України і розпалює в ній міжнаціональну ворожнечу, щоб, граючи на ній, утримуватися при владі. Тим більше, що це, з огляду на одвічну ненависть „русского чєловєка” до українців, робити не так вже й складно. Для цього достатньо підняти з глибин свідомості „русского чєловєка”, його вороже ставлення до українців.
Наші відомі на весь світ спортсмени (футболісти, боксери тощо) останнім часом об’єднали націю. На стадіонах вихідці і з Луганська, й зі Львова, в незалежності від регіонального походження, співали український гімн і розмахували національними прапорами (Євро-2012, бій Кличко-Повєткін). Це об’єднало всю Україну. При цьому і Крим не був винятком. Наш боксер Усик, зтанцювавши у Лондоні гопак, викликав цим неабиякі симпатії англійських вболівальників.
Це все зламав сьогодні Віктор Янукович. Вище керівництво нашої країни ширить в ній міжнаціональну ворожнечу, яка внаслідок нерівномірного територіального розподілення в ній московськомовного населення набуває регіонального характеру. Особливо це виявилося останнім часом, оскільки владу в країні захопив криміналітет виразно окресленого регіонального походження.
Учасникам масових заходів слід чітко розуміти, що бійці спецпідрозділів МВС – це не звичайні міліціянти. Треба розуміти їхню психологію. Їх роками вишколюють задля того моменту, щоб певного часу їх можна було напустити на людей. Ці хлопці по звірячому налаштовані проти народу. Вони почуваються як мисливці на полюванні і звичайні люди для них – це всього лише здобич, об’єкти для побиття і знущання. З іншого боку – це звірі, вишколені на те, щоб нападати на людей. Вмовляннями їх не зупинити.
Колись, роках в 1992 – 1993, мені довелося розмовляти з моїми знайомими бійцями спецпідрозділів з Миколаєва. І вони говорили, що для них не має значення конкретна людина, що у випадку виконання завдання їх переповнює лише бажання нападати й бити. І це були просто злегка натреновані міліціянти. А що вже говорити про тих, які від самого початку роками вишколюються з цією метою. Не забуваймо, що на службу до цих спецпідрозділів набирають здорових чоловіків з відповідними фізичними даними, всі вагою під 100 кг, вихідці з південнних і східних регіонів України, виховані у дусі ненависті проти всього українського, вишколені й забезпечені відповідними обладунками, і являють собою неабияку небезпеку для звичайної людини. Від цієї звичайної людини вони й покликані захищати криміналітет однакового з ними регіонального походження. Тому вони й кричали „Бєй хохлов!”, „Вот вам Європа!”, „В Євросоюз захотєлі, сраниє хохли?”, виловлюючи людей, що рятувалися, і добиваючи лежачих. При цому вони в простих людях бачать лише жертву, на яку вони нападають з мисливським азартом.
Поліцейські кийки призначені всього лиш для нейтралізації, а не для побиття людини. Тим більше такої, яка втікає, або й просто лежить. Побиття людей для бійця спецпідрозділу правоохоронної системи не може бути метою. Проте в останніх подіях на Михайлівській площі це мало саме такий вигляд.
Характерним виявом поведінки цих нелюдів, що утримуються українським народом, є їхній напад на будинок Національної Спілки Письменників на Банковій, біля Адміністрації Президента. Переслідуючи людей, що там ховалися, вони увірвалися до цієї поважної установи й почали бити всіх, хто їм траплявся, в тому числі й письменників, поважних и шанованих в Україні людей, та трощити все, що попадало їм під руку. Така поведінка є типовою для криміналітету, а не для правоохоронців. І це були бійці спецпідрозділів з Криму, Луганська й Донецька, виховані там як громадяни Російської Федерації. Тобто в дусі кримінальної московської субкультури. Особливо це стосується Криму, де людям весь час товчуть, що Крим – це „нікакая нє Украіна”, що він однаково невдовзі стане російським. Україна як держава української нації цьому нічого не протиставляє в той час, як там іде відверта підривна ідеологічна війна проти неї. За останні 20 років у південно-східних регіонах України вирощено ціле покоління, виховане в антиукраїнському дусі. Саме з цього середовища, у значній мірі криміналізованого, і набираються бійці спецпідрозділів МВС, які використовуються для придушення природних прагнень українців, що не відповідають прагненням криміналітету, котрий заволодів Україною.
Слід також розуміти, що влада в Україні має такий досвід, що сформовані в київському і західно-українському регіонах спецпідрозділи можуть не піти проти людей. Тому в цих регіонах штати спецпідрозділів зменшуються, а натомість збільшуються у таких регіонах, як Крим і Донбас, тобто там, де більше московськомовного населення. Уряд, таким чином, утримується при владі за рахунок використання міжнаціональної ворожнечі і тому зацікавлений у її роздмухуванні.
Слід також чітко знати, що за останні 3 роки МВС перетворилося на кримінальну структуру, яка живиться за рахунок кримінального середовища відомого регіонального походження і активно співпрацює з криміналітетом того самого регіону. Це міністерство, власне, стало невід’ємною частиною кримінального світу, існуванню якого якраз і загрожує євроінтеграція. Ставши на бій з нею, працівники МВС захищають від неї той світ, в якому вони звикли жити і почуватися комфортно. Бо в тому їхньому світі вони є господарями, а звичайний народ складається з їхніх жертв і їхніх рабів, за рахунок яких вони живуть. Відносини ринкові вони розуміють по-своєму, так само як суди і прокуратура. Як купівлю посад, судових рішень, підробку за гроші документів попереднього слідства, сприяння грабунку людей через відбирання рухомого і нерухомого майна тощо. Останнім часом не спостерігається випадків, коли працівники МВС були на боці простих людей або громад у захисті їхніх законних інтересів.
Отже, країна, керівництво якою вибудовується за правилами кримінального світу, нам не потрібна. Нам потрібна країна, в якій панував би європейський порядок.
Сподіватися ж, що Віктор Янукович підпише договір про асоціацію з Євросоюзом, від самого початку було марно. Бо це був би для нього прямий шлях до втрати влади і неможливості після цього сховатися в Російській Федерації, як він це зробив після Помаранчевої Революції, відсиджуючись там на дачах ФСБ. З іншого боку, негативним європейським прикладом для нього є те, що багато державних керівників Європи навіть за не такі вже, в порівнянні з нами, значні провини потрапляли за грати та на виправні роботи в незалежності від їхніх статків.